"Україна — країна стрімкого зростання"

26.01.2017

УКРАЇНА – КРАЇНА СТРІМКОГО ЗРОСТАННЯ. УКРАЇНЕЦЬ – ЦЕ ПРИВАТНИЙ ВЛАСНИК, А ДЕРЖАВА СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ ЙОГО РОЗВИТКУ

НОВА ХВИЛЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ РОЗВИНЕНОГО СВІТУ ПІДШТОВХНЕ НАС ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ, - каже економіст Андрій Длігач 


- Які з упроваджених за останні три роки реформ найбільше змінять країну?

- На жаль, більшість реформ - точкові й часткові, тому системні зміни не відбулися. Вони або мають миттєвий соціальний ефект, або не зачіпають олігархічних інтересів. Ключові і, сподіваюсь, безповоротні зміни, це - державні закупівлі за системою PrоZorro, реформи у газовій сфері, з управління держпідприємствами та в державній службі. Але правила гри і суспільний договір залишилися такі ж самі, як сформувалися всередині 2000-х. Торік ми констатували, що Революція гідності закінчилася. Не провалом, але й не очікуваними результатами. Почався етап, що передбачатиме зовсім інший підхід до реформ. Це буде тяжка й тривала праця. Про швидкі рішення вже не йдеться. Модернізація країни передбачатиме зміну інституцій, формування нової - сервісної й компактної держави. А з другого боку - це освіта, перевиховання людей, популяризація і просування цінностей свободи й довіри замість патерналізму, розвитку - замість консервування.

- Які ключові реформи потрібно реалізувати?

- Для розвитку країни і стимулювання зростання бізнесу треба провести ліберальну податкову реформу. Податкове навантаження на заробітну платню не може перевищувати 25 відсотків. У нас зараз понад 40. По-друге, у країні є тисячі державних підприємств. Клани, які їх контролюють, заробляють на держзакупівлях. Також підприємства дешево перепродають товар своїм структурам, а потім задорого збувають. Заробляють на збитках держави. І є два шляхи уникнути цього. Перший - приватизація. Варто навіть за безцінь позбуватися збиткових для держави підприємств. Річний збиток від них сягав нещодавно 100 мільярдів гривень. Другий шлях - часткова корпоратизація та перехід на сучасну систему управління. Найкращий приклад - "Нафтогаз України", де команда Андрія Коболєва і Юрія Вітренка (голова правління держкомпанії й директор з розвитку бізнесу в ній. - Країна) перетворила структуру з корумпованого тягаря для держбюджету на прибуткову. Але вже на перших конкурсах керівників державних підприємств стикнулися зі скасуванням результатів через судові рішення. Або конкурсна комісія формувалася так, що ефективні менеджери з бізнесу не мали шансу пройти. Це нова фаза інституту "смотрящих", які наглядають за державними підприємствами від кланів. І по-третє - це реформа суду і системи справедливості загалом. Громадянин, власник бізнесу, іноземний інвестор - їхні права мають бути захищені.

- Яка ключова відмінність в умовах для реформ три роки тому й нині?

- Зараз у нас, на жаль, майже немає союзників у світі. Насправді підтримує Україну тільки Литва. Сполучені Штати і Євросоюз розчаровані темпом реформ і тим, що не були зроблені ключові - з відновлення системи справедливості. Судова й реформа правоохоронних органів фактично провалені. Україна не вписалася у світовий контекст боротьби з корупцією. Але в нас ще є шанс стати країною майбутнього. Ми більше вірили в це 2014-го, коли близько 15 відсотків населення були налаштовані на швидкі й тотальні зміни. Це - достатня критична маса. Саме тоді можна було провести ключові реформи - судову, податкову, земельну, правоохоронних органів. Вони дали б відчути, що держава - не керівник нашого життя, а сервіс, за який сплачуємо податками. Інструмент розвитку, а не консервація старих інституцій, відносин, кадрів, як зараз. Громадянське суспільство втратило запал і натхнення. Соціальна енергія не може триматися довше, ніж два роки, а Майдан почався в кінці 2013-го. Тепер основне завдання - створити технократичну команду, яка в критичний момент зможе прийти до влади й провести необхідні реформи. Вікно можливостей для цього з'явиться. Це знову буде так само несподівано, як у 2013 році.

- Чому не вдалося швидко провести реформи?

- Ми дали шанс старим політикам, які декларували нові сенси. Реформи були заговорені. Навіть якщо з'являється міністр-реформатор, як Айварас Абромавичус, Павло Шеремета, Олександр Данилюк, Володимир Омелян, то Секретаріат Кабміну гальмує будь-яку спробу втілити цікаву ідею. Звісно, є й позитивні приклади, як ProZorrо. Експертне середовище консолідувалося навколо однієї ідеї. Був великий суспільний резонанс. Тому держава здалася й пішла на цю реформу. 

Водночас проект перевірки соціальних виплат, який дав би навіть більший ефект, провалився. Мінфін не отримав необхідної підтримки президента й уряду. Перемогла вінницька команда від Міністерства соціальної політики. Вона консервує систему верифікації (комплексна перевірка одержувачів соціальних виплат для виявлення зловживань, "мертвих душ" і невідповідностей критеріям отримання соцдопомоги. - Країна), яка не знаходить зловживань. У Грузії, Індії, Греції виявили від 20 до 50 відсотків неправомірних виплат. В Україні ж це поки що 0,5 відсотка. 

- Скільки грошей державі зберегла б справжня верифікація?

- Десь 35 мільярдів гривень на рік - щонайменше 10 відсотків від усіх соціальних виплат. 

- Що може підштовхнути владу до реформ?

- Сподіваюся, необхідність співпраці з Міжнародним валютним фондом. Верховна Рада має ухвалити земельну реформу до березня 2017-го, за меморандумом із МВФ. Ринок землі приноситиме Україні від трьох до п'яти мільярдів доларів на рік. Є законопроект Олексія Мушака та інших депутатів. У ньому передбачені запобіжники, на зразок заборони володіти більшою площею за 200 гектарів на певний період часу. На першому етапі не дозволяється продаж землі іноземцям і юридичним особам. Останні зможуть долучатися лише через кілька років. Ще одна позитивна вимога МВФ - монетизація соціальних виплат. Субсидії поки що не стимулюють людей займатися енергоефективністю.

- Чи всі вимоги Міжнародного валютного фонду корисні для країни?

- Не можна чіпати спрощену систему оподаткування. На жаль, нам не вдалося переконати експертів МВФ у цьому.

- Як оцінюєте новий Податковий кодекс?

- Це - не реформа. Популістський крок прем'єра Гройсмана зі збільшення мінімальної зарплатні до 3200 гривень - негативний для малого та середнього бізнесу. Наслідки побачимо у другому кварталі. Під цим тягарем закриватимуться невеликі підприємства, зросте кількість безробітних. У розвинених країнах малий і середній бізнес дає 50-60 відсотків внутрішнього валового продукту. А у нас великий бізнес має понад 80 процентів ВВП. 

- Що буде з українською економікою цьогоріч?

- Із 2013-го року вона втратила п'яту частину потенціалу, але торік мала б продемонструвати стрімке зростання ВВП - від 7 до 10 відсотків на рік за умови впровадження дерегуляції, ліберальної податкової і судової реформ. Але при владі сили, які вважають, що ключове завдання уряду - макрофінансова стабільність. Більшість українців думають: краще хай лишиться, як є, ніж робити реформи.

Прогнозоване на цей рік зростання у 2,5 відсотка - ніщо проти втраченого. Україна не може постійно залежати від світової кон'юнктури на зерно, кукурудзу, метал і на газ. Хоча зараз вона позитивна для нас. Вітчизняні металурги та аграрії сьогодні в зоні прибутків. Але це ж не вся економіка. Покладатися лише на це не можна. Україну врятує не якась конкретна галузь, а створення рівних можливостей для бізнесів різних сфер. Є ресурси для прориву практично в будь-якій.

- Ви прогнозуєте інституційний колапс у країні на початок другого кварталу. Що може спровокувати його?

- Ми вже живемо в ситуації колапсу державних інституцій. Жодна з них не працює так, як повинна. Просто це стане очевидно для громадян. Вони почнуть більше покладатися на систему електронного урядування iGov і робити висновки з електронних декларацій. Е-Data (державний інтернет-портал з відкритою інформацією про використання публічних коштів. - Країна) Міністерства фінансів допоможе громадянам розуміти фінансові процеси в країні. А волонтери можуть вирішити проблеми, з якими не в змозі впоратися держава. Вони зіграють особливу роль. Насамперед, у комунальній сфері. Так, ОСББ - дуже позитивний приклад. Поява нових інституцій почнеться з локального рівня і пошириться на всю країну.

- Скільки часу потрібно на їх створення?

- Залежить від сфери. Для судових інституцій - це тривалий процес. А з податкової міліції можна зробити аналітичний орган менше, ніж за рік.

- Що підштовхне нас до формування національної ідеї?

- Суспільство зміниться під впливом глобальних процесів. Нова хвиля модернізації накриє розвинений світ швидше, ніж відбудеться реформування України. Виявиться, що люди зі старими спеціальностями не можуть реалізувати себе, - і з'явиться високий рівень соціальної напруги. Українці почнуть шукати нової долі. Багато - за кордоном. У тих, хто залишаться, проявиться спроможність до підприємництва, як у 1990-х. Зросте попит на самоосвіту. Більше не чекатимуть чогось від держави. Об'єднуватимуться у громади й вирішуватимуть свої проблеми. Це приведе до зміни цінностей і свідомості. Корупція та олігархія - наслідки патерналізму.

Нашою національною ідеєю має стати щось на зразок: "Україна - країна стрімкого зростання". Маємо чітко сказати, що українець - це приватний власник, а держава - його сервіс. Усе залежить від мене. Держава ж дає мені відповідальну свободу, створює умови для розвитку. Якщо ж ні, то я вимагаю цього. Тоді отримаємо абсолютно іншу країну. Україна здатна стати найкращим місцем для ведення бізнесу в Європі. У нас - великий ринок, багато ресурсів, кваліфіковані кадри й перспективне географічне положення.

- Які риси української ментальності зараз визначальні?

- Не довіряємо нікому. Рейтинги президента, уряду, судів, правоохоронних органів - низькі. Трохи вищі - у волонтерів та армії. Система довіри зруйнована, її треба відбудувати. Потрібні точки справедливості - опора для реформ. Ними могли би бути суди чи церква, як свого часу в поляків. Однак у нас вони слабкі. Тому доведеться поновлювати довіру через "довіряй, але перевіряй". Наприклад, електронне декларування. І головне - спільну дію.

- Дострокові парламентські вибори 2017 року можливі?

- У базовому сценарії їх немає. Але в Україні ніколи не реалізуються базові сценарії. Партіям влади вибори принесуть погіршення позицій. Виграли б від них популісти. А нові політичні сили розпорошені й не мають ресурсу. Однак вибори пішли б на користь країні. Що більше розчарувань у лідерах, то скоріше буде очищатися політикум. Наше завдання - отримати у владі принципово інших людей. А для цього треба вимити старих.

- Що робити з Донбасом - відвойовувати, відгородитися?

- Думки українців щодо ситуації дуже різняться. Треба виходити на єдину позицію. Національний діалог почнеться з того, що експертне середовище, громадські активісти проводитимуть багато заходів з обговорення і пошуку єдиної стратегії. А потім треба буде просунути її на рівень виконавчої влади, президента й парламенту.

- Яким бачите найбільш імовірне розв'язання конфлікту?

- Найперше, маємо сконцентруватися на модернізації країни, провести економічні реформи. Показати, що зарплатня й доходи в Україні - значно вищі. Також передчасно говорити про реінтеграцію без реформ судової системи і правоохоронних органів.

- Чому?

- Як люди, які пройшли Революцію гідності й АТО, зможуть прийняти у своїй спільноті тих, хто був не лише супротивником на Майдані, а й ворогом на фронті? А за відсутності системи справедливості буде складно виявити, хто в чому винний. Зараз реінтеграція окупованих частин Донеччини і Луганщини призведе до економічного колапсу. У нас немає інвестиційного ресурсу для відновлення зруйнованої території та працевлаштування кількох мільйонів безробітних Донбасу. Нам можуть пообіцяти гроші на це, але суспільство не сприйме такого замирення.

- Що чекає на Росію в найближчі роки?

- Європа залежить від російського газу, а весь світ - від їхнього літію. Але ресурсна економіка відходить у минуле. Москва пристосувалася до санкцій, бізнес у деяких секторах показує позитивну динаміку. 2017-го колапсу російської економіки не буде. Але це, імовірно, буде останній рік відносно дорогої нафти. Вже у 2018-2019-х побачимо плавне падіння її ціни до критичних для Кремля 25 доларів за барель.

- Вашингтон послабить тиск на Київ щодо реформ?

- Схоже, що так. Але від нас все одно вимагатимуть змін - і МВФ, і Європейський Союз. І США, я впевнений, залишаться союзником України у справі реформ.

-  Чим може здивувати нас Дональд Трамп?

- Раціоналізацією підходів. Зміною популістс ької риторики на прагматичну. Він уже дивує командою. Залученням Ілона Маска (виконавчий директор SpaceX і Tesla. - Країна) і Рекса Тіллерсона (колишній керівник нафтової компанії Exxon Mobil. - Країна). Представник великого бізнесу обійняв посаду держсекретаря. Голова глобальної корпорації має тісніші стосунки зі світовими лідерами, ніж дипломати. Більше негативних несподіванок нам зробить Євросоюз. Від США ж варто очікувати позитивних сигналів для України.

- Які тенденції найближчого десятиліття найбільше впливатимуть на нашу країну?

Нові технології роблять іншою сутність бізнесу. Наприклад, фінансову систему змінять криптовалюти (цифрові монети, захищені від підробки, які можна зберігати в електронних гаманцях і переводити на інші е-гаманці. - Країна). Нова енергетика суттєво впливатиме на розвиток штучного інтелекту. І, як завжди, буде гостро відчуватися світова нерівність. Буремні часи тільки починаються.


ДОВІДКА

Андрій Длігач

44 роки, економіст, підприємець

Народився 1972 року в Києві. Батько Олександр Ілліч — винахідник, інженер, бізнесмен. Мати Тетяна Миколаївна — інженер-будівельник,економіст, зараз на пенсії виховує онуків.

Закінчив магістратуру з економіки й прикладної математики та аспірантуру в Київському політехнічному інституті. Докторантуру – у Національному університеті імені Тараса Шевченка. Доктор економічних наук за спеціальністю "Економіка та управління підприємствами".

Стажувався в університеті штату Алабама (США), у Нідерландському інституті маркетингу, у  Вищій школі менеджменту у Варшаві, у Ексетерському університеті (Велика Британія).

Наукові інтереси: керування майбутнім, стратегічне управління, рефлексивний і стратегічний маркетинг, бренд-менеджмент. Автор понад 150 публікацій і восьми книжок із маркетингу, організації бізнесу та міжнародної економіки.

Займається тренерською та викладацькою роботою, веде консалтингові проекти, соціологічні й маркетингові дослідження.

На початку кар’єри працював директором із маркетингу в компаніях CDV Distribustion, Apple Computer IMC.

Чемпіон України з в'язання морських вузлів. Багаторазовий переможець міських та всеукраїнських змагань програмістів. Автор і розробник першого в країні комерційного програмного забезпечення  spell checker – перевірка українського правопису. Автор першого в Україні масового он-лайн курсу “Бренд-менеджмент”.

Генеральний директор групи компаній зі стратегічних консультацій Advanter Group. Представник міжнародного агентства Luniter troubleshooting, співзасновник громадської платформи “Нова країна”, футуролог.

Захоплюється подорожами, сальсою, режисурою і поезією. Пише пісні на власні вірші.

Дружина Надія Длігач — медійний маркетолог.  


Текст: Лілія Дворецька, Анастасія Позичайло, фото: Тарас Подолян
Опубліковано у журналі "Країна" №3 (356) від 26 січня 2017 р.

Завантажити PDF з інтерв’ю: Dligach_Kraina_26.01.17.pdf