150 мільярдів інвестицій та ріст ВВП: чим обернеться угода із СШАДипломатичний успіх чи економічний виклик. Що стоїться за угодою про створення Інвестиційного фонду відбудови із США?

Дипломатичний успіх чи економічний виклик. Що стоїться за угодою про створення Інвестиційного фонду відбудови із США?

Підписання Угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови між Україною та США на символічному завершенні 100-го дня президентства Дональда Трампа стало подією, яка миттєво опинилася в центрі уваги як політичних, так і економічних кіл.

На тлі попередніх, часом непростих, епізодів у двосторонніх відносинах, цей крок багатьма був сприйнятий як ковток свіжого повітря, ознака відновлення діалогу та пошуку нових точок дотику і перспектив. Тому дипломатичні вітання лунали з обох сторін Атлантики, підкреслюючи важливість цього кроку для зміцнення стратегічного партнерства.

Економічний потенціал

Однак, за лаштунками оптимістичних заяв, економісти, з якими мені доводилося спілкуватися протягом останніх тижнів, висловлювали значно стриманіші, а подекуди й відверто скептичні оцінки. Вони вбачають в угоді радше декларацію намірів, ніж конкретний план дій з чіткими економічними вигодами в найближчій перспективі.

Як це часто буває, істина лежить десь посередині між ейфорією дипломатів та обережністю практиків. Безперечно, підписання цієї угоди є важливим політичним сигналом.

У складний для нашої країни час, коли зовнішня підтримка є ключовим фактором стійкості та боротьби з агресором, домовленість з США демонструє незмінність їхньої підтримки, принаймні на рівні декларацій. Більше того, вже зараз ми можемо спостерігати перші, хоч і непрямі, позитивні наслідки – повідомлення про схвалення продажу зброї на 50 млн дол., чого не було останнім часом.

Проте, коли ми переходимо до економічної площини, ейфорія дещо вщухає. Не варто плекати ілюзій щодо миттєвого припливу багатомільярдних інвестицій. Розробка родовищ корисних копалин – це складний і тривалий процес. Він включає в себе не лише геологічну розвідку та оцінку економічної доцільності, але й масштабні екологічні дослідження, отримання численних дозволів та, зрештою, будівництво відповідної інфраструктури.

Світовий досвід свідчить, що реалізація подібних проєктів може займати до 10-15 років, а іноді й більше. Водночас, ґрунтуючись на глибокому аналізі поточного стану справ в українській мінерально-сировинній базі, я вважаю, що в Україні існують проєкти, які можуть бути запущені в значно коротші терміни.

Йдеться, зокрема, про вже розвідані, але з різних причин недоінвестовані родовища, особливо у сфері природного газу. У нас є близько півтори тисячі заморожених газових свердловин.

Усунення бюрократичних перепон та забезпечення прозорого ліцензування цих та інших об'єктів може стати першим кроком до залучення інвестицій. Зокрема – вирішення ситуації зі "сплячими" ліцензіями, переважна більшість яких отримана корупціонерами різних років, що не дозволяє говорити про залучення інвестицій.

За нашими попередніми розрахунками, накопичений економічний ефект від реалізації цієї угоди може сягнути близько 150 млрд дол. прямих іноземних інвестицій протягом наступних 15 років. Для порівняння, Польща, отримавши статус стратегічного партнера США, за аналогічний період залучила близько 200 млрд дол. (у тодішньому еквіваленті – 25-15 років тому).

Я переконаний, що за першими американськими інвестиціями неминуче підтягнуться й інші – з країн Близького Сходу, Євросоюзу та Азіатського регіону. Ключовим моментом тут є наша наполегливість у просуванні ідеї не лише видобутку сировини, але й розвитку в Україні потужних переробних підприємств, що дозволить створювати значно більшу додану вартість та забезпечити країну новими робочими місцями для кваліфікованих працівників.

Економічне моделювання, яке ми провели, свідчить про можливість збільшити ВВП України до 1 трлн дол. в горизонті 10-15 років – причому в різних зовнішніх і внутрішніх сценаріях. І дана угода є важливим кроком на цьому шляху, забезпечуючи приблизно третину зростання в економічному прориві. Якщо ми дійсно прагнемо досягти рівня ВВП, порівнянного з Польщею, ця угода відіграватиме ключову роль.

Скептицизм та ризики

За позитивними прогнозами ховається ціла низка потенційних ризиків та "підводних каменів", які не можна ігнорувати. Звучать цілком обґрунтовані застереження від скептично налаштованих експертів, які нагадують про невтішний досвід реалізації подібних угод в інших країнах, зокрема в Афганістані. Є різний досвід подібних угод – від Австралії і Чилі до Демократичної Республіки Конго.

І справді, уважне вивчення тексту підписаної угоди залишає чимало відкритих питань. Закритість процесу її підготовки, фактична відстороненість від обговорення як представників парламенту, так і незалежного експертного середовища, викликала серйозне занепокоєння щодо її легітимності та врахування національних інтересів на всіх етапах. Хоча результат, якого досягла команда перемовників, зокрема Юлія Свириденко, Тарас Качка та інші – це фантастичний прогрес порівняно з первинними версіями документу від США.

Не до кінця зрозумілими залишаються деякі ключові аспекти угоди. Зокрема, існують нюанси щодо поширення її дії не лише на нові проєкти, але й на раніше видані ліцензії, які з тих чи інших причин так і не були реалізовані. Це вже ставить під сумнів твердження про те, що угода стосуватиметься виключно нових ініціатив.

Крім того, були питання до умов виходу з угоди, механізму врегулювання потенційних спорів, а також оподаткування діяльності фонду та проєктів, які він фінансуватиме. Але, за словами одного зі співавторів угоди, Олексія Соболева, кожні десять років Україна і США збиратимуться і вирішуватимуть – чи варто продовжувати дію Угоди. Також в угоді є низка правил щодо ліквідації фонду з переліком випадків, коли це можна зробити. При цьому всі безстрокові міжурядові угоди можна денонсувати відповідно до міжнародного права.

Стосовно податків, він також прояснив ситуацію, наголосивши на тому, що тільки надходження і виплати з фонду звільнені від оподаткування: як в Україні, так і в США. Однак усі інші операції фонду, наприклад, інвестиції у приватні компанії – оподатковуються на загальних комерційних умовах. За його словами це звичайні умови, які є типовими для всіх комерційних операцій. Жодних спеціальних податкових пільг чи винятків для бізнесу, що отримає фінансування з фонду, не передбачено.

Окремої уваги заслуговує питання наповнення спільного інвестиційного фонду. Існують обґрунтовані побоювання, що фактичний внесок з боку Сполучених Штатів може виявитися не таким значним, як очікувалося, обмежуючись віртуальним зарахуванням військової допомоги.

Але і тут українські співавтори угоди впевнені, що США будуть вкладатися в фонд живими грошима. За їх словами і у нас, і у партнерів, є розуміння того, що велика успішна історія з фондом можлива тільки, якщо на старті американська сторона максимально зайде живими грошима. Поживемо – побачимо.

І, нарешті, не можна ігнорувати потенційне невдоволення наших європейських партнерів, якщо преференції, надані американським компаніям, створять нерівні умови конкуренції на українському ринку. Також йде мова про те, що це порушує директиву 94/22 Європейського союзу, яка вимагає, щоб ліцензії на розвиток і видобуток надавались без переваг окремим інвесторам.

Але, як пояснив Тарас Качка, ця директива дійсно існує і відображена у ст. 279 в Угоді про асоціацію з ЄС. Так от її положення скопійовані в три останні абзаци преамбули міжурядової угоди з США. Ця директива і ці абзаци преамбули чітко наголошують на недискримінаційному доступі до корисних копалин. Та важливо, що ідея фонду не стосується доступу до копалин, йдеться саме про прерогативу інвестувати в компанії, які вже отримали доступ до надр.

Відкритим залишається питання валютних ризиків, пов'язаних з обов'язковою конвертацією валютних надходжень, які можуть мати негативний вплив на макроекономічну стабільність країни. Але це питання більше відноситься до стабільності української фінансової системи в цілому.

Українська відповідь: сильні ходи зі слабкими картами

Проте, попри всі обґрунтовані застереження, я вважаю, що ми не маємо права зациклюватися на недоліках цієї угоди. Навпаки, ми повинні сприйняти її як своєрідну "слабку карту", з якою ми зобов'язані зіграти максимально сильно, використовуючи всі наявні можливості для просування національних економічних інтересів.

Україна є стратегічним партнером США, і в контексті їхньої глобальної стратегії, зокрема щодо протистояння зростаючому впливу Китаю, ми можемо і повинні стати ключовим ресурсним та безпековим хабом на європейському континенті.

На фоні дедоларизації та поглиблення конфлікту з Китаєм, США шукають партнерів у критичній інфраструктурі. Якщо Україна стане надійним постачальником і виробником рідкісноземельних металів, це підвищить нашу роль у трансформації глобальних мереж постачання.

Що потрібно зробити вже зараз

Зараз критично важливо, щоб українська сторона продемонструвала єдність та професіоналізм у подальших переговорах щодо імплементації цієї угоди, зокрема при розробці регламенту роботи спільного фонду та укладанні додаткових угод. Для цього необхідно встановити парламентський контроль для забезпечення прозорості реалізації угоди.

Необхідна максимальна прозорість на всіх етапах цього процесу та активне залучення представників громадськості та експертного середовища до контролю над його реалізацією і до формування та втілення стратегії економічного прориву на базі нових можливостей.

Ми повинні чітко артикулювати наші національні інтереси, наполягаючи на вигідних умовах співпраці, розвитку високотехнологічних галузей та запровадити обов’язкову умову локалізації глибокої переробки сировини безпосередньо в Україні. Маємо також визначити потреби в розвитку логістики, машинобудування, нових матеріалів і інших галузей, які можуть отримати опосередкований імпульс для зростання в процесі реалізації Угоди.

За нашими прогнозами, вже у 2025-2026 роках ми можемо очікувати збільшення інвестицій у геологорозвідувальні роботи, бізнес-супроводження та юридичні послуги, що може принести Україні десятки мільйонів доларів.

Підсумовуючи, хочу ще раз наголосити, що, незважаючи на всі потенційні ризики та невизначеності, підписання "рідкоземельної угоди" з США є позитивним сигналом та відкриває для України нові економічні можливості. Навіть не зважаючи на те, що в цій угоді ми не побачили омріяних наших прагнень деокупації, та гарантій безпеки, передачі російських активів, які могли б наповнити цей фонд і все інше.

Треба розуміти, що для України ця угода – це, перш за все, відкриття чергової можливості показати себе, як наступну велику можливість і стратегічного партнера США. І розглядаючи цю угоду, як один із ключових елементів майбутнього економічного прориву, ми повинні усвідомлювати, що її успішна реалізація залежить насамперед від нашої власної наполегливості, професіоналізму та здатності відстоювати національні інтереси.

Продовження лібералізації економіки, створення сприятливого бізнес-середовища, залучення інвестицій у високотехнологічні сектори – ключові завдання, які стоять перед нами. І якщо ми зможемо їх успішно виконати, то досягнення значного зростання ВВП, можливо, навіть у три-чотири рази до 2035 року – абсолютно реалістично.

А ще нам потрібно вирішити проблеми з нашою власною зневірою, бо економічний прорив можливий лише коли в нації достатній енергії, оптимізму і віри в світле майбутнє. Ось те, чого нам бракує і що ми маємо зараз це виправити. Економічне відродження України починається перш за все з віри у власні сили та, власне, з наполегливої праці.

Посилання на статтю - https://epravda.com.ua/svit/150-milyardiv-investiciy-ta-rist-vvp-chim-obernetsya-ugoda-iz-ssha-806875/

Ссылка на статью - https://epravda.com.ua/rus/svit/150-milliardov-investiciy-i-rost-vvp-chem-obernetsya-soglashenie-s-ssha-806875/