Чотири питання, які Україна має розв’язати цього року

Найбільший ризик для України у 2025-му році — це наступний 2026-й рік. І це не жарт. На 2025 рік в цілому ризики зрозумілі. А от 2026 рік для багатьох — за горизонтом подій. І я можу впевнено сказати, що зараз ми до нього не готові.

Якщо до 2025-го року ми були в доволі високому ступені готові — в економічному, соціальному, суспільному, військовому плані, то на 2026 рік у нас немає ні економічних, ні суспільних, ні фінансових, ні військових гарантій по спроможності впоратися з новими ризиками.

Ми перетнули критичну межу проблем з ментальним здоровʼям — 71% українців перебувають в стані тривожності, а позитивна самооцінка ментального здоровʼя є лише у 11% громадян. Це дані Центру соціальних змін та поведінкової економіки та Advanter Group.

Отже, 2025 рік — це рік коли, знов буде гірше. Останні шість років, кожного року, даючи прогнози, я постійно кажу, що буде тільки гірше. Зараз я теж, на жаль, маю це сказати — буде гірше. Бо ми все ще чіпляємося за застарілі моделі справедливості, освіти, управління, економіки тощо замість рішучої модернізації держави та суспільства.

2025 рік вчергове нам даний для того, щоб ми підготувалися до холоднішої зими, складнішої війни — технологічнішої та з залученістю вже не тільки корейських військ, а й, можливо, ширшого кола потенційних ворогів.

Отже, по пунктах.

Перша ключова проблема — людський капітал. Всі види капіталу у нас відновлювані, окрім людського. Це вже найбільша проблема — 66% українців мають депресивний стан, 84% молодих людей воліють виїхати з України (дослідження Advanter Group, Центр соціальних змін та поведінкової економіки, Gradus Research).

Це наші реалії. Нестача кадрів в бізнесі вже складає 32% (Advanter Group, березень 2025) — це більш ніж катастрофічна ситуація. Те саме, звичайно, і у війську. Але у війську й інша проблема. При, тому що формально озвучено президентом 930 тис. людей у Силах Оборони — масштаби СЗЧ, кількість людей, які не можуть бути на фронті теж стають катастрофічними.

Відповідно, невпорядкована мобілізація, відсутність ефективного рекрутингу, притомної системи бронювання критичного персоналу — якщо всі ці проблеми, відкладені на 2025 рік, не будуть розв’язані негайно, нам доведеться вирішувати їх у 2026 році — але вже після настання катастрофи. Розв’язувати доведеться і питання часткової демобілізації, і питання кращої ротації, і питання збереження ключового людського ресурсу для бізнесу.

Друга — замирення. Як базовий сценарій, воно є чи не найбільшим викликом для українського суспільства. По експертних оцінках (Kyiv Firesight Foundation) 40% вважають, що буде продовження гарячої фази війни протягом 2025-го року, а 38% схиляються до того, що буде той чи інший формат замирення. І замирення є значним викликом суспільству.

Замирення, звісно, буде використано росією для власного посилення. А також для розсварення українців — політичних конфліктів, послаблення влади, виїзду населення. Не кажучи вже про просування часткового зняття санкцій.

Ми маємо змінити цю негативну тенденцію і використати будь-які паузи виключно для власного посилення. Ми зробили свіжу оцінку вартості втрати Україною одного квадратного кілометра території з 2022 року. І побачили неприємний тренд — росія має ресурс і готова витрачати більше людських життів і техніки на захоплення кожного квадратного кілометру нашої території. А ми, у свою чергу, втрачаємо найцінніший капітал, який не відновлюється.

Третя — стратегічна гра. Україна, на жаль, не суб'єкт. Ми це багато разів обговорили в різних експертних колах. Україна має стати суб'єктом глобальної політики. Чому? Бо, як казав Станіслав Єжі Лец — ми є та найслабша ланка ланцюга, яка при цьому є найсильнішою — бо вона може, як зруйнувати ланцюг, так і навпаки — його втримати.

Тому, в додаток до євроінтеграції України, має бути «україноінтеграція» Європи. Бо Європа стає слабкою, крихкою та неспроможною. Європа за рахунок України може радикально посилитися. Україна більше не проблемне питання для Європи — Україна є відповіддю на розв’язання головних проблем — безпеки та конкурентоспроможності.

Нашу адаптивність, інновативність та швидкість потрібно зробити основною ідеєю для залучення партнерів. Експорт безпеки має стати відповіддю України для Європи. В цілому Україна — Next Big Thing, наступна велика можливість для Європи.

Однак сама Україна має змінити логіку. Всього того, що ми продавали досі — дешева робоча сила, дешева електрика, дешеві ресурси, родючі землі — всього цього немає. Ми маємо забути про стару конкурентоспроможність України. Нова конкурентоспроможність — це адаптивність, інновативність, експорт безпеки. Все це і є нова Україна. Тому нам потрібна нова якість держави. Головне питання — що ми маємо зробити для того, щоб стати сильними.

Нам доведеться працювати в логіці - безпека та (а не «або») людиноцентричність. А це означає, зокрема, що потрібно докорінно змінити логіку рекрутингу і мобілізації. Потрібно змінити принципи роботи правоохоронних органів, а наші державні інституції мають навчитися бути людиноцентричними — в тому числі й ТЦК. Суспільство, патерналістські орієнтоване на турботу, в людиноцентричній державі має бути орієнтоване на реалізацію можливостей та на співдію з державою. Отже, людиноцентрична держава має дбати, сприяти та співдіяти. А не удавати «турботу».

Четверта — стійкість. Українська економіка більш стійка, ніж російська. За нашими прогнозами внутрішнього ресурсу у російської економіки залишилося до вересня 2025 року. Звісно, за умови, що санкції не будуть послаблюватися, а навпаки, посиляться. Тобто спроможність адаптуватися у росії вже майже вичерпано. Відповідно, з горизонтом у шість місяців при існуванні поточної моделі, росія буде не спроможна фінансувати ведення технологічної війни. Але питання полягає у тому, чи бачимо ми за цим горизонтом наше майбутнє? І яким ми його бачимо?

Нам потрібно бути більш стійкими, ніж росія. Це означає більш високі темпи технологізації війська і всього того, що не зроблено досі. І якщо з технологізацією все більш-менш йде позитивно, то управлінська досконалість відкладена чомусь на незрозуміле «потім».

Суспільство, яке показало свою силу якраз через горизонтальну влаштованість — через нашу самоактивацію і гетерархічність — вже, на жаль, вичерпало той потенціал, який був напередодні й на початку війни. Для підготовки до 2026 року, нам доведеться зараз говорити про «one voice» — припинити вважати українську розпорошеність силою і почати вважати силою спроможність домовлятися.

Посилання на статтю - https://biz.nv.ua/ukr/experts/golovni-riziki-dlya-ukrajini-chotiri-problemi-rozv-yazannya-yakih-dopomozhe-ukrajincyam-peremogti-50511475.html?code=8186f90a-d5ac-456c-95cc-a2e41ea170f4

Ссылка на статью - https://biz.nv.ua/experts/glavnye-riski-dlya-ukrainy-chetyre-problemy-reshenie-kotoryh-pomozhet-ukraincam-pobedit-50511475.html