Криза залізного дракона: Чи витримає економіка Китаю авторитаризм Сі Цзіньпіна?

Китай традиційно асоціюється з нестримним економічним зростанням, гігантськими інфраструктурними проєктами та нескінченними можливостями.

Під невсипущим оком Сі Цзіньпіна, який міцно тримає кермо влади, Піднебесна здається монолітом, що впевнено та безперешкодно рухається до світового домінування. Але чи так це насправді?

За блискучим фасадом китайського економічного дива ховається крихка основа, підточувана внутрішніми викликами та геополітичним тиском. То чи може залізна хватка авторитаризму Сі виявитися не силою, а слабкістю перед обличчям неминучих економічних проблем, ставлячи під сумнів довгострокову стабільність його режиму?

За лаштунками офіційних цифр

Офіційний Пекін, згідно з заявами на Національному народному конгресі обіцяє у 2025 році зростання ВВП на рівні «близько 5%». Звучить непогано, але варто копнути глибше і картина стає менш райдужною.

Реальний ріст ВВП Китаю у 2024 році склав близько 4,8%, що вже нижче за темпи 2023 року, коли китайці мали 5,2% зростання. Серйозні аналітичні центри, такі як EIU, припускають, що фактичне зростання 2025-го може бути навіть меншим за 4%, а МВФ більш оптимістично прогнозує зниження до 4,6%.

Це нижче за показники минулих десятиліть, коли Китай з легкістю демонстрував двозначні цифри темпу зростання. Зараз же традиційні драйвери зростання Піднебесної, такі як експорт та інвестиції в інфраструктуру, починають давати збій. Бо світовий попит сповільнюється, а внутрішні інвестиції вже не дають такої віддачі, як раніше (хоча, і раніше великі державні й подекуди приватні інфраструктурні проєкти були збитковими).

Своєю чергою, всі ці процеси безпосередньо впливають на ринок праці. Перш за все, уповільнення означає зменшення нових робочих місць, що є особливо відчутною проблемою для мільйонів випускників. А, як відомо, коли молодь не може знайти роботу, її незадоволення зростає, традиційно підриваючи соціальний спокій.

Вибухова суміш безробіття та нерівності

Саме молодіжне безробіття серед осіб 16−24 років є однією з найболючіших точок для Китаю. Офіційно ця цифра на початок 2025 року становить 16−17%, але минулого року вона досягла рекордних майже 21%, а можливо і набагато вище (деякі експерти вважають, що реальне безробіття серед молоді може сягати до 50%, враховуючи незареєстрованих безробітних та «приховане безробіття» в містах другого й третього рівня).

Тільки уявіть собі, що до половини молодих китайців не можуть знайти роботу після закінчення навчання. Це створює не просто економічну, а соціальну бомбу уповільненої дії. Молоді люди, які мали б бути рушієм економіки, відчувають себе викинутими на узбіччя, а їхні мрії про краще життя розбиваються об сувору реальність.

Додайте сюди кризу нерухомості. Китайські сім'ї традиційно інвестували більшу частину своїх заощаджень у нерухомість, розглядаючи її як надійний актив. Тепер, коли ціни падають, а низка проєктів збанкрутувала, їхні заощадження тануть на очах.

Падіння цін на нерухомість також погіршує відчуття добробуту та знижує мобільність середнього класу. Не дивно, що в Китаї набирає обертів феномен «lying flat» (танпін) — пасивний опір та відмова молоді від інтенсивної праці й боротьби за місце під сонцем.

Це не просто апатія, це глибоке розчарування в системі, яка не може забезпечити базові потреби.

Недостатньо міцний фундамент, або бомба уповільненої дії?

Коли мова заходить про китайську економіку, неможливо оминути тему боргу. Загальний борг держави сягає близько 60% ВВП (центральні та місцеві), а включаючи приховані зобов’язання — до 67−68% ВВП.

Але це лише верхівка айсберга. Справжня загроза криється в позабалансових місцевих боргах, які, за деякими оцінками, становлять колосальні $7−11 трлн — це приблизно 60% ВВП. З них близько $800 млрд потенційно є дефолтними.

Загальна заборгованість нефінансового сектору Китаю зросла за даними BIS та IIF, до 285−295% ВВП у 2024 році, з 245% у 2023 році. Ця цифра розподіляється приблизно так: близько 100% — державний сектор; близько 150% — корпоративний сектор (зокрема, великі держпідприємства); і близько 50% — домогосподарства (іпотека, споживчі кредити).

Ці борги створюють величезні системні ризики для регіональних банків, які фінансували ці проєкти. Влада змушена перекладати ці зобов’язання на центральний бюджет, що призводить до зростання дефіциту до 4% ВВП у 2025 році.

Необхідність покривати ці колосальні борги жорстко обмежує можливості уряду інвестувати в соціальні програми та стимулювати внутрішнє споживання. Це замкнене коло, яке все сильніше тисне на економіку.

Зовнішні чинники внутрішньої турбулентності

До внутрішніх проблем додається інтенсивний геополітичний тиск, що посилюється з кожним роком. Нові тарифні погрози США є прямим ударом по китайському експорту та інвестиціям. За прогнозами, це може скоротити зростання ВВП Китаю на від 1,1 в.п. (за базовою оцінкою) до 2,5 в.п. (в такому разі фактично зростання ВВП припиниться). G7 координує дії з friendshoring, обмежуючи роль Китаю в глобальних ланцюгах постачання.

Наприклад, обсяг торгівлі між Китаєм і США вже впав на 9% за період січень-травень. Крім того, технологічна блокада, яку західні країни влаштували Китаю, обмежує його доступ до передових технологій, особливо в секторах напівпровідників та штучного інтелекту. Це змушує Пекін прискорювати програму імпортозаміщення та вкладати значні інвестиції в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Але такі ініціативи є надзвичайно ресурсомісткими й забирають кошти від соціальних програм. Крім цього, така технологічна конкуренція ускладнює доступ до західного капіталу й експорту сучасних технологій. Напруженість навколо Тайваню також додає невизначеності, відлякуючи інвесторів і посилюючи ризики.

Стримування чи загострення кризи?

Сі Цзіньпін, безумовно, зміцнив свою владу, ліквідувавши колективне лідерство та встановивши жорсткий контроль над усіма ключовими сферами — партією, силовими структурами, ідеологією та економікою. Його режим є «персоналізованим», де «Габітус колективного лідерства остаточно ліквідовано». Він зробив себе центром влади, спираючись на ідеологічну структуру «Xi Jinping Thought». Постійні антикорупційні репресії дозволили знищити конкурентні фракції, включно з військовими, фактично ліквідувавши потенційні центри опозиції.

Проте, у такому міцному цементуванні влади в одних руках, як це не дивно, криється небезпечний парадокс. Надмірний контроль та відсутність гнучкості, характерні для авторитарної системи, можуть ускладнити ефективне реагування на глибокі економічні виклики.

Коли всі рішення проходять через одну людину, а ініціатива на місцях придушується страхом, система стає менш адаптивною та інноваційною. Отже, виникає питання, чи не стане «залізний кулак» Сі, який мав би гарантувати стабільність китайського економічного чуда, причиною повільного, але неминучого занепаду китайської економіки?

Хто протистоїть Сі Цзіньпіну?

Є сенс зрозуміти основні джерела спротиву:

Пряма, але ослаблена опозиція — колишні фракційні групи: фінансуються «Шанхайською клікою» (спадкоємці Цзянь Цзєміна), яка була ослаблена, але все ще зберігає вплив у державних компаніях і місцевих адміністраціях.

Потенційна прихована опозиція — невдоволена частина силових структур: хоча Сі постійно очищає їх від непокірливих офіцерів — загроза потенційного спротиву залишається, особливо під час криз.

Технократичне стримування (не опозиція, а противага): Економічні прагматики, як прем'єр Лі Цян (Li Qiang), які змушені розв’язувати реальні проблеми й можуть пропонувати альтернативні підходи до управління.

Ідеологічна опозиція / реформатори: хоча інституційно відсутні, інтелектуали-критики, як Cai Xia (знаходиться у вигнанні), постійно відзначають авторитарні тенденції системи.

Сценарії розвитку внутрішньої політики / Інфографіка: надано автором

Титан чи колос на глиняних ногах?

Отже, картина китайської економіки є досить складною: уповільнення зростання — близько 4−4,8%, катастрофічне молодіжне безробіття — до 50% за неофіційними даними, величезні борги — загальна заборгованість нефінансового сектору до майже 300% ВВП, зростаючий геополітичний тиск — можливе скорочення зростання ВВП на 2 в.п. через митні тарифи. Все це разом може мати дуже небезпечні наслідки.

Попри залізний контроль Сі Цзіньпіна, поточна стабільність його режиму є досить крихкою і залежить від відсутності значних зовнішніх чи внутрішніх шоків. Наразі сценарій «жорсткого авторитаризму», з ймовірністю 60%, згідно з аналізом, домінує, і у ньому влада Китаю має достатньо ресурсів, щоб не допустити швидкого колапсу.

Історія знає приклади, коли боргова криза в умовах централізованої влади — як у СРСР на початку 1990-х чи Південній Кореї до кризи 1997 року — ставала каталізатором політичних трансформацій.

Хоча на цей час загальносвітова економічна ситуація несприятлива для китайської економіки в цілому, поки для Сі ситуація залишається контрольованою. І саме завдяки авторитарному устрою Китай має можливість не допустити економічного колапсу. Однак ризики накопичуються.

Якщо підсумувати все вищенаведене, то можна зробити такі висновки:

1. Відставка Сі найближчим часом — малоймовірна, якщо не відбудеться зовнішньоекономічний чи внутрішній шок.
2. Контроль влади — міцно централізовані всі ключові механізми — партійні кадри, силовий блок, ідеологія й економіка.
3. Опоненти існують, але внутрішня мобілізація влади, «чистки» й кадрові зміни тримають їх під контролем.
4. Економічна ситуація несприятлива, економіка крихка, наростають соціальні проблеми. Але поки ситуація залишається контрольованою і авторитарна держава має можливість не допустити колапсу.
5. Майбутнє залежить від кризових подій — відсторонення Сі, вакуум влади або навіть хаос можливі. Але поки домінує сценарій «жорсткого авторитаризму».

Отже, чи зможе «залізний дракон» витримати власну вагу та накопичені економічні проблеми під всеосяжним контролем Сі? Або ж ці виклики зрештою призведуть до непередбачуваних змін у найближчому майбутньому, перетворивши економічного гіганта на колоса на глиняних ногах?

Наразі питання залишається відкритим. А от подальша відповідь на нього визначить не лише долю Китаю, а й значною мірою — долю світової економіки.

Посилання на статтю - https://biz.nv.ua/ukr/experts/ekonomika-kitayu-chi-vtrimaye-si-czinpin-vladu-v-kitayu-ta-shcho-mozhe-zruynuvati-avtoritarizm-dligach-50525902.html?code=932302e6-707b-4e4f-a17a-cd79661a96dd

Ссылка на статью - https://biz.nv.ua/experts/ekonomika-kitaya-uderzhit-li-si-czinpin-vlast-v-kitae-i-chto-mozhet-razrushit-avtoritarizm-dligach-50525902.html