22 Jan 2026

Світ без правил. Рада миру як виклик для України

Світ остаточно розколюється на «клуб Трампа» та рештки старої системи

Багато хто з політичних лідерів у світі все ще тримається за ілюзії і за інерцією вірить у стабільність ранніх 2000-х, однополярність 1990-х та світовий порядок, закладений ще у 1648 році. Воно не дивно, бо Вестфальська модель, де суверенітет дорівнює території, а кордони є священними, була фундаментом нашої цивілізації майже чотири століття. Але сьогодні цей фундамент не просто тріщить — він розсипається в нас на очах.

Смерть ілюзій: Світ, якого більше немає

Світ Вестфаля помер. Організація Об'єднаних Націй, яка мала бути його сучасним інституційним втіленням, дедалі більше нагадує величний, але абсолютно безпорадний пам’ятник епосі, що пішла в небуття. Світ вступає в еру, де формальне визнання в коридорах на різноманітних національних Банкових важить значно менше за реальну суб'єктність на полі бою чи в технологічних лабораторіях.

Це не просто чергова криза — це зміна парадигми. Світ переходить від «сили права» до «права сили». І те, що раніше здавалося аномалією, як-от кейс Венесуели, де легітимність визначається не виборами, а «цільовою доцільністю» великих гравців, стає новою глобальною нормою.

Це класичне для бізнес-минулого Трампа«вороже поглинання»

Найяскравішим проявом цього нового світу є ініціатива Дональда Трампа — Board of Peace, така собі Рада миру. І це не спроба реформувати ООН і не створення чергового бюрократичного апарату, як може здатися на перший погляд. Це, скоріше, класичне для бізнес-минулого Дональда Трампа «вороже поглинання» функцій світового арбітра.

Board of Peace це наднаціональний формат, який поступово заміщуватиме Раду Безпеки ООН, але за абсолютно іншою логікою. (Щойно в промові на Давосі Трамп і сам це фактично визнав.) Тут немає місця автоматичному членству чи абстрактним цінностям. Це закритий клуб, де діє залізний принцип realpolitik XIX століття, загорнутий у бізнесово-девелоперську термінологію: «Хто платить, той і замовляє музику».

За даними Bloomberg, вхідний квиток до цього клубу — це не просто підпис під статутом, а фінансовий внесок у розмірі 1 мільярда доларів. Що автоматично робить міжнародну політику транзакційною. Трамп не створює інститут — він створює «кімнату» (можливо, буквально в Мар-а-Лаґо), куди запрошує лише тих, кого вважає за потрібне.

Світ остаточно розколюється на «клуб Трампа» та рештки старої системи

Смерть ілюзій: Світ, якого більше немає

Це класичне для бізнес-минулого Трампа«вороже поглинання»

В цьому і є фундаментальна зміна: доля країн вирішується не в прозорих кабінетах, а в форматі, що нагадує раду директорів великої корпорації. Мандат Ради, згідно з проєктами статуту, не обмежується Газою.

Це універсальний інструмент для будь-якого конфлікту. По суті, Трамп створює «альтернативну ООН», де право вето замінюється правом особистого запрошення голови Ради.

Прогноз 2026: Сценарій «Клубу впливу»

Аналізуючи поточну динаміку, ми можемо виділити три основні сценарії щодо Ради миру:

1. Тимчасовий інструмент

Рада фокусується на Газі, ООН не замінюється, а доповнюється (формат Контактної групи з виконавчим комітетом). Найкращий сценарій, який і був пріоритетним з самого початку.

2. Клуб впливу

Рада стає постійною в форматі, запропонованому Трампом. Участь, відповідно, нерівна. Переважна більшість демократичних країн дистанціюється. Дисбаланс в світовій політиці посилюється. Це найбільш імовірний сценарій на 2026 рік.

3. Розкол і делегітимація

Рада намагається заходити в інші конфлікти (зокрема, в Україні) без чіткого мандата. Виникає конкуренція з Коаліцією охочих, з ООН тощо. Відповідно, Рада неефективна, проблеми на які вона орієнтована не вирішуються.

Найбільш імовірним для 2026 року є Сценарій «Клубу впливу». У цьому варіанті Board of Peace стає постійним інструментом. Переважна більшість ліберальних демократій, імовірно, дистанціюється від нього через недемократичність процедур та підрив ролі ООН. Як наслідок:

Світ остаточно розколюється на «клуб Трампа» та рештки старої системи.

Дисбаланс у світовій політиці посилюється, а конфлікти стають об'єктами «торгів» між великими гравцями.

Право сили остаточно заміщує силу права.

Суверенітет 2.0: Українська відповідь на «Нову Ялту»

Для України цей геополітичний злам — питання виживання. У світі «після Вестфаля» міжнародно визнані кордони більше не є щитом. Якщо кордони перестають бути священними для великих гравців в інших куточках світу, вони не будуть такими і в Центральній Європі. Наш вихід — у формулі «Суверенітет 2.0»:

Суверенітет як суб'єктність: У XXI столітті це не право, дане за фактом існування, а здатність, яку треба доводити щодня. Україна не може бути безпорадним об'єктом, на території якого «домовляються» інші.

Асиметрична дипломатія: Нам потрібно будувати власну суб'єктність через технологічну перевагу та військову міць. Потрібно шукати нові безпекові альянси з країнами, які готові діяти, — Японією, Канадою, Великою Британією.

Право писати правила: Наш досвід виживання в умовах краху міжнародних інституцій є унікальним. Україна може стати новою можливістю для демократичного світу як єдина країна, здатна на реальний опір агресору.

Мир в умовах глобального «права сили» — це не «гнилі угоди». Це спроможність зробити війну невиправдано дорогою для будь-якого агресора. Україна має вибороти роль того, хто пише нові правила гри, а не просто спостерігає за похороном старого світу.

Посилання на статтю - https://nv.ua/ukr/opinion/rada-mira-trampa-ce-noviy-svitoviy-poryadok-futurolog-pro-rol-ukrajini-50577727.html

Ссылка на статью - https://nv.ua/opinion/sovet-mira-trampa-eto-novyy-mirovoy-poryadok-futurolog-o-roli-ukrainy-50577727.html