Україна для Європи — конкурент чи партнер?

Саме зараз, поки Україна на слуху, ми маємо виходити на експортні ринки. Саме зараз, поки нам допомагає весь розвинутий світ, шукати для себе нові можливості. Саме зараз вибудовувати нові відносини з міжнародними партнерами.

Як вибудовувати? Нам в Advanter Group й Board вдалося за останні два роки посприяти в реалізації понад двох десятків міжнародних проєктів. При зустрічі з потенційними інвесторами я кажу їм: «Інвестуйте зараз, поки активи й можливості в Україні суттєво недооцінені. Якщо ви боїтесь інвестувати в Україну прямо зараз, то принаймні оцінюйте обʼєкти інвестування і шукайте локальних партнерів. Як перші кроки — допоможіть з передачею технологій, з постачанням обладнання, яке ви демонтуєте у себе. Якщо боїтеся давати обладнання, давайте спільно виходити на ринки — ті, які у вас вже є. Або на нові ринки з українським продуктом під вашими чи спільними брендами. Використайте українські конкурентні переваги й інноваційність для розвитку міжнародних мереж створення вартості». Завжди можна відшукати рішення — а зараз ми тим більше маємо бути швидкими і адаптивними.

Україна — не проблема, а можливість для ЄС

Так чи інакше ми будемо конкурентом для країн і підприємств Європи. Або партнером. І я пропоную будувати саме партнерські відносини. Якщо ми для себе вирішили, що ми маємо стати частиною ЄС, то нам тепер треба переконати європейців, що ми для них не є проблемою — ми для них є рішенням існуючих і прийдешніх проблем. Ось ключова ідея. Ми маємо наполягати на тому, що Україна не є проблемою, а є саме відповіддю на питання безпеки (фізичної, енергетичної, харчової), екології, нової економіки, демократії, цінностей.

Але наполягати не тільки на словах, а й у конкретних справах, вчинках. Тому базова формула має виглядати так — Україна найбільша можливість для Європи, the Next Big Thing. Як свого часу була Польща, яка допомогла економічному зростанню Німеччини. Так само зараз і Україна — велика можливість, причому для всього Європейського Союзу.

Перш за все Україна є відповіддю на нагальні для Європи безпекові питання. Україна має сучасну армію з досвідом успішного ведення війни нового типу. Україна має ефективні збройні сили, які, на відміну від неадаптованої для сучасної війни європейської армії, мають великий досвід сучасної війни, технологізацію, цифровізацію управління, адаптивність. Україна може стати ключовим елементом нової європейської архітектури безпеки, в умовах, коли НАТО залишається інструментом стримування.

Друге — Україна може стати енергетичним хабом для Європи. Забезпечити сталий розвиток відновлювальної зеленої енергетики. Компенсувати той дефіцит, який зараз складається в Німеччині й інших країнах у зв’язку з закриттям атомних станцій і майже вичерпаними можливостями для розміщення вітряків.

Наприклад, Волинь може бути зоною вітряків для польського ринку, а в цілому Україна може бути постачальником та експортером електричної енергії. І через розвиток атомної енергетики, і через розвиток відновлюваних джерел.

Третє - Україна може бути великим логістичним хабом. Європа боїться пускати азійські компанії, проте потребує дешевших товарів з Азії. В Україні азійська продукція може ставати європейською. За рахунок цього Європа зможе отримати дешевшу продукцію, але при цьому не нехтуючи конкурентоспроможністю і можливостями для самих європейських компаній. Плюс це можуть бути кастомізовані речі для європейського ринку, які доопрацьовуються, збираються, персоналізуються, набувають додану цінність в Україні. Це все можуть бути спільні проєкти, які реалізовуватимуться на території України.

Четверте — адаптивність, IT, діджиталізація. Ринок ЄС надто зарегульований. Європейські підприємці благають Європейську комісію про дерегуляцію — я постійно це бачу і на засіданнях Європейського парламенту підприємців, і на зустрічах з бізнес-асоціаціями ЄС.

Україна стане територією експерименту. В Україні можуть тестуватися більші можливості для бізнесу, для інвесторів, для енергетики, для сервісних індустрій. ЄС може аналізувати ефект і розповсюджувати далі на законодавство Європейського Союзу. Діджиталізація держав, діджиталізація банківського сектору, віртуальна економіка, визнання віртуальних активів тощо. Багато чого можна відтестувати в Україні, а потім реалізовувати в Європі.

Минулі конкурентні переваги втрачено

Україна п’ять років тому базувала свою конкурентну позицію в світі на тому, що в нас була дешева робоча сила, дешева електрика, багато землі, гарне географічне положення. Зараз ми маємо абсолютно іншу картину: втрата людського капіталу, електрика дорога, земля замінована і через кліматичні зміни втрачає родючість, ми — логістичний глухий кут. Ми втратили ті чотири ключові конкурентні переваги.

Що буде далі? Далі Україна має стати принципово іншою. Ми вже побачили під час війни, що наша стійкість — це не родючість земель, це не дешева електрика. Наша стійкість — це адаптивність, спроможність швидко й інноваційно підходити до будь-якої теми, навіть до такої жахливої, як війна. Спроможність вести контраверсійні дії.

Наша адаптивність як така, базується на горизонтально влаштованому суспільстві, його самоактивації й інновативності. Горизонтальне суспільство — це те, чого немає в більшості розвинутих країн: в старих державах, в державах зі старими демократіями. Але це те, що є в інтернеті. Тобто, це так чи інакше демократія майбутнього. Коли немає ієрархії, коли є відстань в одне рукостискання один до одного.

Саме цього Україна може навчати світ — побудові такого горизонтального, плаского суспільства. Це те, чого ми навчилися і це те, що ми можемо експортувати. А ще спроможність людей швидко перенавчатися, змінювати професії. Адаптивність самої людини — це також конкурентна перевага. Ось це ми і маємо «продавати». Не просто стійкість як героїзм, а стійкість як результат адаптивності, інновативності. Стійкість як результат діджиталізованості, стійкість як результат спроможностей. Саме цьому ми будемо вчити світ, який вже зараз стикається з ризиками від штучного інтелекту, з глобальною економічною кризою, з Третьою світовою війною.

Все це буде змушувати світ змінюватися. Хто навчить світ? Хто покаже перший кейс? Хто буде навчати світових політиків, бізнесменів? Україна й український досвід. Ми зараз готуємо багато звітів по українській стійкості для різноманітних міжнародних організацій, з якими потім знайомляться експерти з усього світу. І всі вони у захваті.

І цього не треба боятися. Треба показувати компанії, які зробили прориви. Показувати десятки тисяч українських підприємців, які зараз навчають Європу сервісності. Європа дізнається, що таке сервісність українського рівня — що у професійних сервісах, що у споживчих. Таким чином Україна може змінити і європейську бізнес-культуру. Головне не стояти на місці й не чекати на швидку перемогу. Треба діяти вже сьогодні, щоб наблизити бажані результати. Для цього потрібні свідомість, проактивність, суб'єктність та бажання втілення змін. І тоді й перемога настане швидше, і наслідки війни будуть менш руйнівними та болючими.

Посилання на статтю - https://biz.nv.ua/ukr/experts/ukrajina-velika-cinnist-dlya-yevropi-andriy-dligach-rozpoviv-chomu-i-yak-nam-sebe-prosuvati-50477429.html?code=7ea92578-3c95-443f-9ab3-7d38098cf7ec

Ссылка на статью - https://biz.nv.ua/experts/ukraina-bolshaya-cennost-dlya-evropy-andrey-dligach-rasskazal-pochemu-i-kak-nam-sebya-prodvigat-50477429.html