Як Україна може стати драйвером нової глобальної економіки?

Втрата територій (тимчасова, але така, що триває), економічний спад (уповільнення відновлення ВВП і спад ділової активності), соціальна депресія і суспільна розпорошеність — ці реалії вимагають від нас змістити акцент з виживання, на розвиток.

Історія доводить, що орієнтація на виживання веде до поразки. Єдиний шлях — це розвиток, посилення позицій та перетворення викликів на унікальні можливості.

З великим жалем можу констатувати що більшою підтримкою буде користуватися позиція, озвучена колишнім міністром економіки Павлом Шереметою: «Мене вже давно нудило від цих оскомисто-солодкавих прогнозів про трильйон ВВП, $350 млрд очікуваних іноземних інвестицій». Не можна підмінювати раціональний скепсис тотальним запереченням. Це не стратегія — це симптом зневіри.

"Лише повернення віри в майбутнє утримає нас від соціально-економічної катастрофи"

І навіть мова не стільки про те, що такими — як в колонці колишнього міністра — заявами робиться спроба забрати право голосу у тих хто не в ЗСУ — у підприємців, аналітиків. Цю проблему нам ще десятиріччя доведеться «розхльобувати». Хоча серед військових більшість тих, хто розуміє, що для обороноздатності потрібна економіка, що працює, і консолідоване суспільство.

Страшніше, що ті, хто називали себе стратегами, нехтують базовою логікою: якщо ти не формуєш власний проєкт майбутнього, то стаєш територією, обʼєктом в грі іншого. Програш майбутньої Перемоги — ось що може статися за таких умов.

Наш аналіз стану ментального здоровʼя українців, планів молоді й перспектив бізнесу чітко свідчить: відсутність світлих перспектив є причиною негативної демографічної ситуації, деінвестування, посилення бажання виїхати з України. Можна сварити за це наших співгромадян чи демонструвати свою — гідну, патріотичну, відповідальну — поведінку. Але це не розв’язує проблему.

Лише повернення віри в майбутнє утримає нас від соціально-економічної катастрофи. Лише стратегічний підхід в державному управлінні — і в тому числі реалістична, але амбіційна стратегія економічного прориву — не дасть нам програти майбутню Перемогу, дозволить зробити її сталою.

За останні 30 років наші сусіди й конкуренти за інвестиції, бізнес, ринки, талантів, молодь — Польща, Чехія, Туреччина — зробили економічну модернізацію і справжній стрибок. Експоненційне зростання експорту, накопичених інвестицій, ВВП, людського капіталу і продуктивності — це результат стратегічного підходу. В умовах глобальної фрагментації та технологічної дестабілізації Україна має всі шанси стати драйвером нової глобальної економіки. Але вкрай небезпечно перекладати рішення на «після Перемоги».

На нещодавньому інвестиційному форумі у Львові я мав честь модерувати дискусію з Надзвичайними й Повноважними послами Канади та Ізраїлю в Україні. А за останні пів року мав кілька десятків зустрічей і переговорів з іншими послами та інвесторами. І усюди ставив просте питання: чому інвестори — не тільки Black Rock — згортають переговори щодо інвестицій в Україну. І після формальних відповідей про безпекові ризики, невизначеність сценаріїв майбутнього та українську корупцію, мова доходить до першопричин.

Десятки країн світу мають невирішені збройні конфлікти. Мають набагато вищий рівень корупції. Але в них держава заднім числом не змінює «правила гри». В цих країнах ризики компенсуються привабливістю зростання капіталу чи можливостями отримати високі операційні прибутки. А це, своєю чергою, є результатом створення відповідних умов — податковою системою, захистом прав інвесторів.

«Мораторій на перевірки бізнесу» — відлякує системних інвесторів як будь-які прояви ручного управління. Відсутність у країни чіткої стратегії й візії — також насторожує потенційних партнерів, що прагнуть інвестувати «в довгу». З рештою, Польща за 20 років збільшила ВВП в 5 разів з уже високої бази. Польща — не Україна — отримає зиск від тренду на nearshoring та friendshoring, бо має стратегію. Бо має амбіційні цілі.

Геополітична та геоекономічна нестабільність

Ми спостерігаємо фрагментацію світу та неспроможність існуючих міжнародних інституцій, договорів і угруповань — ООН, ВТО, НАТО, G7 та інших — опиратися викликам. Проблема довіри до цих інституцій зростає, а дії окремих лідерів спрямовані на руйнацію глобальних інституцій.

В таких умовах Україна має шанс і необхідність формувати принципово нові військово-економічні союзи, наприклад, «Велику Діагональ» — альянс між Великобританією, Польщею, Україною, Індією, Австралією, Новою Зеландією та Канадою, що може стати потужною противагою існуючим центрам впливу. Це суто гіпотетична конструкція.

Але вже існують інші можливості співпраці: NorthSeal («Північний щит», альянс у Північному морі), JEF (Joint Expeditionary Force, розширена північна «силова» група — багатонаціональний військовий альянс: Велика Британія, Скандинавія, Балтія), Northern Group-Ukraine формат (з 2024 року сформовано коаліцію країн — Балтія, Данія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Ісландія, Великобританія, Нідерланди та Німеччина + Україна для оборонної співпраці), NB8 (Nordic-Baltic Eight — відкрито підтримує членство України в НАТО та покращення оперативної сумісності з альянсом).

Запрошення України до безпекових союзів можна перетворити на лідерство в формуванні нової архітектури європейської безпеки.

Розгортання енергетичної кризи та волатильність цін на енергоносії також є серйозним викликом. Кліматичні зміни вже впливають на Україну, про що свідчить втрачений аграрний сезон на півдні.

Читайте також:Зеленський на конференції в Римі: Відбудова України потребує підходу в стилі Плану Маршалла

Парадокс полягає в тому, що Україна — країна з найбільшими покладами ресурсів у Європі, але при цьому залишається імпортозалежною. Розвиток власної енергетичної незалежності та використання «зелених» технологій має стати пріоритетом.

Фінансова нестабільність та інфляція теж додають невизначеності. Надмірна заборгованість світу повторилася на ризик боргової кризи в багатьох регіонах. В Україні зростає інфляція, спричинена зростанням зарплат (через дефіцит кадрів), подорожчанням електрики та палива. Ми вже спостерігаємо ознаки ризику стагфляції, що є вкрай небезпечним явищем для економіки.

Криза нерівності та демографічні виклики

Зростання нерівності всередині країн та регіональний дисбаланс в Україні є серйозною проблемою. Демографічна криза, коли на одного пенсіонера припадає менше одного офіційно працюючого, та старіння населення створюють величезне навантаження на соціальну систему.

Для досягнення цілі ВВП співмірного з ВВП Польщі, Україні необхідно буде залучити близько 3 мільйонів трудових мігрантів протягом наступних 10−15 років. Проте ми ще не готові до міграції з таких країн, як Бангладеш, Індія чи Африка, що вимагає розробки чіткої міграційної політики.

Технологічна дестабілізація та український потенціал

Ключовим трендом сучасності є технологічний прорив, передусім у сфері штучного інтелекту. Китай вже випереджає світ у цьому напрямі, (і навіть якщо ще програють в обчислювальних потужностях — компенсують в математиці). Це несе ризики, пов’язані з інтелектуальною власністю, безпекою даних, кібервійнами та новою хвилею безробіття. Сингулярність наближається швидше, ніж прогнозувалося раніше.

Саме тут Україна може стати справжнім світовим драйвером. Ми маємо високий рівень цифрової грамотності та цифровізації. Українські команди працюють на суттєву частину ШІ-стартапів та п’яту частину геймдеву (розробки цифрових ігор) у світі. Ми можемо «пакувати та продавати у світі» наш досвід створення цифрової держави, нашу адаптивність і винахідливість.

Це дає нам унікальну можливість стати глобальною платформою для експериментів та інновацій. Ідея множинного громадянства може створити «велику Україну», ширшу за її поточні географічні кордони, залучаючи таланти та інвестиції з усього світу.

Шляхи реалізації українського потенціалу

Для того, щоб Україна реалізувала свій потенціал, необхідно впровадити ряд системних рішень.

Розв’язання кадрової кризи: Дефіцит кадрів відчувається на всіх рівнях (32% співробітників, дослідження Advanter Group), особливо в логістиці та будівництві. То вже зараз необхідно системне бронювання критичного персоналу, що вирішує як питання ефективності рекрутингу (завдяки суттєвій детінізації економіки та зростанню надходжень до бюджету) так і питання убезпечення бізнесу від втрати критичного персоналу (з урахуванням професійних навичок).

Активне залучення жінок, ветеранів, людей з інвалідністю, а також програми пере- і донавчання є критично важливими.

Економічні та фінансові реформи: Необхідно ухвалити рішення з розвитку прифронтових регіонів (Харків, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Сумщина), запровадивши податкові стимули, регуляторні послаблення та розширивши програми на кшталт 5−7−9%.

Зменшення «споживацтва» і неефективних бюджетних витрат під час війни та цільове використання коштів, перенаправлення приватних заощаджень через військові облігації, ОВДП та інші банківські інструменти, дозволить мобілізувати внутрішні ресурси. Збільшення виплат захисникам через інструменти накопичення також допоможе розвантажити бюджет.

Розвиток ОПК та індустріалізація: Масштабування виробництва оборонної продукції (дронів, снарядів, техніки, ракет) є безумовним пріоритетом. Важливо забезпечити передбачуваність у закупівлях, укладати трирічні контракти та забезпечити доступ до фінансових ресурсів. Дозвіл на експорт продукції ОПК відкриє нові ринки та, як наслідок, — сприятиме індустріалізації сектору, ефекту масштабу (і здешевленню продукції для ЗСУ), розв’яже питання фінансування.

Ключовим для подальшого розвитку ВПК є збереження інженерних та виробничих команд в Україні. Важливо підтримати прагнення міжнародних партнерів інвестувати у будівництво R&D центрів та виробничих потужностей в Україні.

Україна стоїть перед екзистенційним вибором між виживанням і проривом. Наш потенціал стати драйвером нової глобальної економіки величезний, але для його реалізації потрібні сміливі рішення та відмова від страху перед амбітними цілями.

В стратегічному управлінні є такий вислів: якщо немає часу на планування, то час зайнятися плануванням. Нехтуючи стратегіями, відмовляючись від стратегічного мислення ми ризикуємо вчергове втратити унікальні можливості, які відкриваються перед нами. Майбутнє України залежить від нашої здатності не просто протистояти викликам, а й перетворювати їх на основу для економічного прориву.

Посилання на статтю - https://biz.nv.ua/ukr/experts/ekonomichniy-proriv-ukrajini-ekspert-pro-strategiji-rozvitku-investiciji-kadri-ta-tehnologiji-50530425.html?code=351f73d2-ea8d-4da3-98cf-83f1005b7b15

Ссылка на статью - https://biz.nv.ua/experts/ekonomicheskiy-proryv-ukrainy-ekspert-o-strategii-razvitiya-investiciyah-kadrah-i-tehnologiyah-50530425.html